П`ятниця, 24.11.2017, 12:54
Віртуальна газета"ВІКНА" м.Лохвиця
Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця
 
Головна сторінка | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гость | RSS
 
Меню сайту
Розділи новин
Україна [225]
Полтавщина [312]
Світ [50]
м.Лохвиця [379]
Різне [58]
Лохвицький р-н. [333]
Міні-чат
500
Головна » 2014 » Лютий » 19 » О.Панченко: Остання Барикада Українства...
О.Панченко: Остання Барикада Українства...
21:04
Правда про Останню Барикаду Українства,

Або- як вберегти «шахтарів» з вулиці Грушевського та соборність України, - якими мають бути справжні лідери, - та ще раз про сучасний український націоналізм

«…Вірю, що треба писати правду про події без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших…», - був переконаний Євген Стахів, який завершив свій земний шлях 26 січня 2014 року у США на 96-ому році життя. У своїй останній автобіографічний книзі «Останній молодогвардієць» він серед іншого зазначав: «У зв’язку з… тими суперечками між націоналістами і комуністами в пам’яті спливають спомини одного з наших січових стрільців, котрий брав участь у бою на Маківці.

Він оповідав, що коли вони виграли бій і йшли вперед, переглядаючи поранених і вбитих, в кишені на грудях одного солдата російської армії знайшли «Кобзар» Тараса Шевченка — він його не вборонив од смерті. І як було боляче і прикро, що ми, українці в австрійській армії, воювали з українцями з російської армії. Брат проти брата, і навіть застрелили хлопця, котрий мав на серці «Кобзар»…».

Наприкінці січня 2014 року в час, коли на Вічну ватру відійшов уславлений український підпільник-борець Євген Стахів, - націоналіст, демократ та останній «молодогвардієць», - на Барикадах Євромайдану проти свавільників від влади об’єдналися разом українці різних переконань та з різних теренів – від націоналістів «Правого Сектору» й «Тризубу», що представляють здебільшого Галичину, до російськомовних представників Сходу та Півдня України, - які всі стали справжніми героями новітньої боротьби за правду й соборність та не захотіли за висловом св.пам. Євгена Стахіва «жити коштом інших» у недемократичній країні промосковських владців-корупціонерів.

У цю неділю, 2-го лютого 2014 року, я побував у двох визначальних, як на мене, не лише для Євромайдану, але й для усього свідомого українства та соборності нашої держави місцях – 1)Українському домі, де розташувалась бібліотека Майдану, штаб Автомайдану та постій козаків, що несуть цілодобову варту на вулиці Грушевського, 2) на самих Барикадах, які споруджені повсталим народом прямо посеред цієї вулиці у Києві, яка збігом обставин носить прізвище нашого знаменитого першого Президента професора Михайла Грушевського.

До бібліотеки Майдану мною були передані актуальні книги з-під пера теоретиків, чолових діячів та членів формацій, що діяли під еґідою ОУН, УПА, УГВР - Миколи Лебедя, Мирослава Прокопа, Богдана Кордюка, Анатоля Камінського, Романа Ільницького, Володимира Стахіва, Зиновія Марцюка, Василя Томківа, Романа Маца, що були мною упорядковані й видані в Україні протягом останніх 16 років, як також - книги про УПА, Українську Дивізію «Галичина», ОУН за кордоном, УГВР та життєпис мого земляка генерала Михайла Крата.

Люди коло Барикад на Грушевського дуже вразили мене своїм оптимізмом, своєю зосередженістю й похмурістю. Майже усі у шоломах, ніби лицарі княжої доби, або в козацьких одностроях, як у часи Гетьманщини, деякі з них – в масках, але буквально усі - у кіптяві на обличчях, очевидно, від попелу раніше спалених покришок автомобілів та дров від вогнищ у знаменитих діжках, які під час Помаранчевої революції використовувались переважно як барабани.

Вони, - ці українські патріоти з різних куточків нашої країни, - були мов ті шахтарі, - стомлені, замерзлі й мовчазні, повільно пересувались або невеликими групами грілися коло тих леґендарних «революційних» діжок, у яких самотужки постійно підтримували невеликі багаття. Деякі з них стримано, але щиро посміхалися очима, у яких був глибокий сум, перемішаний з надією на оновлену Україну та краще життя.

Ліворуч ніби над ними, поряд з стіною мішків із замерзлим снігом та льодом, височіла обкутана брезентом й також дуже почорніла від кіптяви, як, власне, й усі борці на Барикадах, сидяча фігура спочилого тренера колишньої міліцейської команди «Динамо» В.Лобановського. Попереду від повстанських Барикад, трохи вгору, - виднілись вже сучасні, далеко не-футбольні «гравці» кримінальної хунти – т.зв. «беркутівці» та «ВВ-шники», які, здавалась, напружено, ніби цілячись, уважно дивились на тих хлопців з Барикад й далі також грілись коло розведеного вже ними багаття.

Чогось мені раптом здалося, що не так вже й легко буде зламати хребет нашому совковому мисленню й нашій наскрізь промосковській владі свавільників, хоча спротив під повстансько-підпільницькими ґаслами ОУН та УПА «Слава Україні! - Героям слава!» вже кілька місяців точився майже по усій Україні, - він сягнув аж до Криму, Луганська й Харкова, де місцеві промосковські владці–«п’ятиколоннники» дружно заговорили про «фєдєралізацію», почали створювати хто - «красний сєктор», хто - «украінскій фронт», залучати до своїх заходів «данскоє казачєство» та не лише з батогами на шаблюками, але й з вогнепальною зброєю, стали активно «відроджувати» совківські «народниє дружіни», а віднедавна дружно, разом зі московськими посланниками-емісарами затужили-заголосили про уявний український «націзм», «екстремізм» й «радікалізм». Активно запрацювати сумнозвісні й невидимі т.зв.«ескадрони смерті»… - Ой, подумалось, як нелегко буде нам, свідомим українцям, втриматись на своїх Барикадах! І ще жахливіше (аж моторошно стало на душі): – чи не впаде, бува, Україна, як соборна держава, чи не «розколеться» наша ненька по Дніпру чи по Збручу, як колись?!

На т.зв. інформаційний Майдан цього разу я свідомо не пішов, бо не відношу себе до таких собі пересічних слухальників та кричальників й легковірних прихильників різних промовців на ньому зібранні. Я переконаний, що справжні лідери мають не лише щось там проголошувати, але й вести за собою людей та у повній мірі й до кінця відповідати за них. Такі лідери мають координувати дії усіх т.зв. чистих «майданівців» з іншими, у тому числі й радикально налаштованими, учасниками всеукраїнського протесту, передбачати наслідки, оперативно реагувати на виклики та небезпеки, а не лише від мікрофону добре поставленим голосом закликати до єднання та боротьби.

Мені видається, що серед т.зв. лідерів стало забагато пересічних критиканів й політичних клоунів, які останнім часом почали відверто маніпулювати громадським спротивом й грати на патріотичних почуттях та приписувати успіхи усього Майдану лише собі чи очолюваній ними партії. Натепер необхідно вже просто ви-ма-га-ти усіма засобами політичного рішення Парламенту щодо безумовного й негайного звільнення усіх українських політв’язнів Майдану та Автомайдану, й особливо – активістів недавніх подій на Барикадах вулиці Грушевського, бо започаткований законом Мірошнічєнка «обмін» заручників на будівлі є неприпустимим й аморальним. Треба також зважати, що поширена нині заміна «судами» запобіжного заходу щодо патріотів з утримання під вартою на домашній арешт, ніяк не перешкоджає можливому подальшому їхньому ув’язненню за вироками тих же таки, з дозволу сказати – судів…

Деякі промовці та лідери на Майдані останнім часом почали викликати у мене відверту відразу й огиду, своїми не досить прозорими, то й сумнівними оборудками, створенням комерційно-політичних проектів, підкилимними перемовинами з «владою» вони вкупі з цією ж владою-хунтою почали перетворювати Україну у такий собі спільний бізнес-проект, проводячи, як мовиться, «мєждусобойчікі» та «тьоркі». Раніше і згодом я дивився по телебаченню деякі недолугі їхні промови-белькотіння, в яких, буцімто, все було й правильним: звучали тези і про злочинний режим, і про руку Кремля, й про пошану до загиблих Героїв Майдані…

Однак мені здалося, що деякі балаболи та кар’єристи від «аппозиції» дуже хотіли догодити у своїх промовах буквально усім. Серед інших, правда, у кращий бік виділявся хіба що Тягнибок, добре навчений ораторському мистецтву, - він не читав з папірця, не запинався, тільки більше за всіх повторював слова «нація» й «товариство» та гучніше за інших промовців вигукував святе й уславлене для підпільників із сітки ОУН та повстанців із відділів УПА вітання «Слава Україні!»…

Однак, майже усі виступи лідерів були, як на мене, взагалі ні про що, - така собі констатація фактів й подій. Реальних планів, дій, усунення загроз і небезпек, зокрема, для оборонців українських Барикад на вулиці Грушевського у Києві ніхто не відчув й практично не згадав, хоча якраз саме ці українські патріоти, якраз із саме цих Барикад та під час подій коло адміністрацій у реґіонах показали всьому світу – «українці – ніяк не росіяни, й далеко - не білоруси», і головне: падіння режиму в Україні, призведе до ганебного краху всіх путінсько-лукашенківських потуг та проектів!

На фоні запальних промов лідерів на «політінформації» на Майдані 2 лютого 2014 року вкотре подумалось про дуже неясну долю й майбуття цих, подібних зовні до шахтарів, таких замурзаних і водночас таких милих та українських націоналістів із останньої Барикади, - барикади нашої спільної надії на волю й щасливе життя…

«Що ж таке справжній український націоналізм, чому нас, українців, промосковські кола звинувачують у нацизмі та екстремізмі?..., - думав далі я. Відповідь могла бути такою: наш націоналізм - це не ніякий не нацизм, расизм, антисемітизм чи ксенофобія, як це подається владцями; з іншого боку - це й не пусті балачки з трибун, а страшні випробування смертями своїх друзів, націленість на здобуття української України, не патріотична теорія, а саме життя, підставою для якого є сам національний дух, закладений в українцях на ґенетичному рівні, що обіймає зараз чи не всі сфери взаємин між людьми.

Це той націоналізм-патріотизм, про який був притаманний тепер вже покійному борцю за Волю України Євгену Павловичу Стахіву і про який дуже влучно написав Дмитро Павличко, як про патріотизм, що є практичним щоденним життям, як усвідомлення значимості свого життя, за межами якого – рабство, ницість, нікчемство духу…. Якраз такий націоналізм, - на думку цього знаменитого письменника, - як ідеологія може й повинна бути поставлена не лише у підмурівки нашого державницького життя, але також у виховання свідомості, за якою людина іншої нації має право на вільний розвиток своєї мови, релігії й культури, і таким чином свобода одного народу має ставати свободою для інших народів…







І наостаннє. - Я багато писав та досліджував історію, теорію й практику «українського демократичного націоналізму», знав особисто багатьох лідерів Закордонного Представництв (Середовища) УГВР та ОУН за кордоном (ОУНз), які сповідували й боролися за втілення демократичних ідей в українському національно-визвольному рухові, починаючи від 1943 року, - але чи не вперше за останні роки, саме на початку лютого 2014 року, якраз на Останній Барикаді Українства на вулиці Грушевського у Києві, - я відчув це явище на практиці сучасного визвольного процесу українства, коли в обороні національної й демократичної української перспективи заради державницького майбуття й добра для українського народу-нації поряд з представниками Галичини й Наддніпрянської України стало чимало російськомовних представників Донбасу, Одеси, Таврії й Січеславщини та кримські татари нашого півострова, усіх яких треба захистити від будь-яких переслідувань т.зв. судів, прокуратури, міліції, зрештою усієї «влади» та різних там «тушок» і «тітушок»…. Бо непохитні борці Останньої Барикади Українства є основою для збереження Соборності українських земель. Й це варто запам’ятати усім!

Олександр Панченко,
доктор права Українського Вільного Університету,
- адвокат з міста Лохвиці Полтавської області
Категория: Україна | Просмотров: 356 | Добавил: Administrator | Принтер: | Рейтинг: 5.0/2 |
Всего комментариев: 2
1  
Нерівний час.... Не здивуюся якщо ця людина "завалить" пам'ятник вождя пролетаріатів у м. Лохвиця. І все це за ради того - щоб зробити красиві світлини на фоні так званих його перемог. А потім впише своє красиве (на його думку) П.І.П. в сучасну історичну хроніку визвольного руху України. "Хвала" тобі шановний "борець" Українського народу ......

2  
Все ж таки, "завалив".... Притому що, майдан уже угомонився.... Напевно мало емоцій, - нехай для вас це буде боротьба... Бережіть себе Олександре...........................

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Останні коментарі на сайті

Такого мачоса-срачоса удалили видео с СТБ cry

Интересно, а портреты он рисует ? Очень красивая картина. smile


Дуже страшна трагедія.. Рідним та близьким сили та терпіння. sad

продається недобудований будинок в м.Лохвиця т.066-427-48-64

Все ж таки, "завалив".... Притому що, майдан уже угомонився.... Напевно мало емоцій, - нехай для вас це буде боротьба... Бережіть себе Олександре...........................

Нерівний час.... Не здивуюся якщо ця людина "завалить" пам'ятник вождя пролетаріатів у м. Лохвиця. І все це за ради того - щоб зробити красиві світлини на фоні так званих його перемог. А потім впише своє красиве (на його думку) П.І.П. в сучасну історичну хроніку визвольного руху України. "Хвала" тобі шановний "борець" Українського народу ......


Кругом одни проблемы ....

Останні новини на сайті

[02.09.2017]
Лохвицький район: рятувальники ліквідували пожежу у господарчій будівлі (0)
[30.08.2017][м.Лохвиця]
Лохвиця прощалася з Героєм (0)
[26.08.2017][Лохвицький р-н.]
МЛИНІВСЬКИЙ МІСТ: техніка на місці, а грошей ще немає? (0)
[26.08.2017][Лохвицький р-н.]
Витрати на ремонт доріг діляться навпіл (0)
[26.08.2017][м.Лохвиця]
Недобудована дорога зруйнувалася після року експлуатації (0)
[23.08.2017][м.Лохвиця]
Вперше в Україні: з'явилося відео унікальної "пастки" для порушників (м. Лохвиця) (0)
[23.08.2017][м.Лохвиця]
Шановна лохвицько громадо! Дорогі лохвичани і криничани! (1)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
ОГОЛОШЕННЯ ДО ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ ТА ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
«Ґудзюрина – маленька країна» (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
Криниця вдруге святкувала День села (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
У Криниці – новий ФАП! (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
У Лохвиці стартувала підготовка до Дня міста (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
У ЛОХВИЦІ ПОЛІЦІЯ ВИЛУЧИЛА У МІСТЯНИНА 14 ПЛЯШОК З ОПІЄМ (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
На Полтавщині перепоховають воїна (0)
[22.08.2017][Україна]
Головний тренер України з кіокушин-карате Володимир Прядка про медалі своїх підопічних-каратистів та невдоволеність суддівством (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
У 17 ВІДДІЛЕННЯХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІЗ СЕРПНЯ СТРАХУВАТИМУТЬ ПРАЦЮ ПОЛТАВЦІВ (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
Оприлюднили "закадрові" фото, як на Полтавщині будували перший в Україні об'єкт, що змушує водіїв гальмувати на дорозі (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
Лохвиця: працівниця "Ощадбанку" "прикарманила" близько 70 тис. грн. (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
ОГОЛОСИЛИ ЛАУРЕАТІВ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ПАНАСА МИРНОГО (0)
[22.05.2017][Лохвицький р-н.]
У ЛОХВИЦЬКОМУ РАЙОНІ ПІСЛЯ ЗІТКНЕННЯ АВТОМОБЛІВ CHEVROLET ТА ВАЗ ПОСТРАЖДАЛО ТРОЄ ЛЮДЕЙ (0)

Дошка безкоштовних оголошень

[26.10.2017][Услуги]
Кредити на малі та великі мрії від СМАРТ-ФІНАНС (0)
[05.11.2014][Работа]
Домашнее поражение «Зенита» от «Байера» (0)
[18.10.2014][Работа]
New Female Health Center in Detroit. (0)
[17.10.2014][Работа]
Defying Expectations in Miamш. (0)
[06.10.2014][Услуги]
Пасажирські перевезення (0)
[19.06.2014][Знакомства]
Ваша половинка чекає на Вас (0)
[30.12.2013][Продам]
игры для девочек бесплатно ходить. онлайн бесплатные игры призрачный гонщик (0)
[21.04.2013][Авто]
Продам ВАЗ 2108 (0)
[21.04.2013][Квартиры]
Продам квартиру (0)
[21.03.2013][Работа]
Стабільний додатковий дохід у мережі інтернет (0)
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар новин
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
м.Лохвиця © 2017