П`ятниця, 20.10.2017, 23:43
Віртуальна газета"ВІКНА" м.Лохвиця
Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця Віртуальна газета м.Лохвиця
 
Головна сторінка | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гость | RSS
 
Меню сайту
Розділи новин
Україна [225]
Полтавщина [312]
Світ [50]
м.Лохвиця [379]
Різне [58]
Лохвицький р-н. [333]
Міні-чат
500
Головна » 2015 » Грудень » 23 » 2-Вручення Всеукраїнської Премії імені Бориса Грінченка
2-Вручення Всеукраїнської Премії імені Бориса Грінченка
11:03
Ось тримаю у руках натепер рідкісне видання «Словаря української мови», яке 1958 року видало видавницто Академії наук Української РСР, в основу якого покладено упорядковані та власні матеріали знаменитого Бориса Дмитровича Грінченка, видатного українського письменника, педагога, лексикографа, літературознавця, етноґрафа, історика, публіциста, громадсько-культурного діяча, редактора низки українських періодичних видань, який повсякчас обстоював поширення української мови у школах та установах на українських теренах Московщини, писав він під псевдонімами: Василь Чайченко, Л.Яворенко, П.Вартовий, Б.Вільховий, Перекотиполе, Гречаник…

У томі другому на літеру «Л» шукав було матеріали слова з коренем «лох», аби далі дослідити походження назви свого містечка «Лохвиця». Віднайшов у Б.Грінченка цікаві пояснення слів «лохнути» - це бути у відчаї, слово вживалось як дієслово, наприклад, - «чого ти так лохнеш?», «лохматий» - називали українці вола з великим черевом, далі ще цікавіше – прикметник «лохматний» - в порваному одязі, однак найбільше сподобалось - «лучче своє лохматне, ніж чуже прохатне».

Між іншим, мовою гінді «логія» - це торговець залізними виробами, а «логар» - коваль. В українській ономастиці знаходимо не лише прізвища «Логінов», але й топоніми типу «логвин», а також їх фонетичні деривати – «лохня», «лохове» та «лахни», відповідно прізвище «Лахно», поширене на наших теренах, та йому подібні.

Виявляється, «логар» (коваль) може мати фонетичний варіант з літерою «х». Вірність припущення про етимологію наведених топонімів і прізвищ підтверджується саме тим, що всі відповідні поселення розташовані на територіях, де з давніх-давен існували центри металевого виробництва.

Це зокрема підтверджують матеріали подані у 26-томному виданні «Історія міст і сіл Української РСР», - зазначає Н.М.Цицалюк із Харкова, - всі свідчення про археологічні пам’ятки у відповідних реґіонах взяті саме із статей щодо тих населених пунктів, про які йде мова Так, село Логвин у Кобеляцькому району відоме як поселення часів неоліту, де знайдено знаряддя, поховання, і клади доби міді, бронзи і далі до часів Київської Русі, Лохня Білопільського району на Сумщині – поселення пізньої бронзи ІІ тис. до н.е., далі - Лахніщина Недригайлівського району, де виявлено пам’ятки палеоліту 15 тис. р., пам’ятки доби бронзи, гончарні та залізні вироби часів Черняхівської культури (ІІ-VI ст. н.е.), або ж Лохове на Закарпатті, де коло самого села – поселення і могильник часів бронзи, а в районі – поселення доби палеоліту (40-12 тис. років), поселення бронзового віку (3-2 тис. років), залізоробний центр VI-III ст. до н.е., і, зрештою, - «Лохвиця» – неолітичне поселення IV-III ст. до н.е., де було знайдено багато виробів із заліза, збруя, прикраси коня із склом І ст. н.е….

Ото, подумалось, й міркуй собі, від якого таки слова чи кореня походить назва нашого містечка, про яке писав Іване Нечуй-Левицький: «…Ввечері прибули старости з Прилук та з Лохвиці і принесли князеві нову неприємну звістку, що по лісах, по дібровах збираються якісь гультяї, не то козаки, не то селяни…». Мабуть, дійсно, йдучи за Б.Поршнєвим: «..Без виявлення всієї цієї «палеонтології» в географії та лінґвістиці... неможливо за допомогою самих тільки археологічних залишків... характеризувати ту протилежість сучасності, що й є початком людської історії…».

Я вже колись писав, що згідно з «Великим тлумачним словником сучасної української мови» (Київ, Ірпінь, ВТФ «Перун», 2004, с.496), однем із значень слова «лох» є «кущ або дерево родини маслинкових із вузьким сріблястим листячком і запашними жовтими квітками; дика маслина»; інше значення слова «лох» – самець лосося у період нересту, ще інше значення слова «лох» на жарґоні – «дурна людина, простак; наївна, довірлива людина»; отож – кинули лоха – це обдурити простака. «Лохиною», між іншим, називається кущова рослина родини брусницевих із темно-синіми їстівними ягодами, голубика.

Доcліджуючи топонімічний ряд похідних слів від слів «лох» та «Лохвиця» я наштовхувся на чимало прізвищ багатьох видатних людей колишньої московської імперії - вчених, військовиків, мистців, прізвища яких у більшості випадків зовсім випадково (а, можливо, що й ні) походять від назви нашого містечка з коренем «лох». Перша з цих людей є Мірра Лохвіцкая, справжнє ім’я якої Марія. Народилася вона 1869 року у Санкт-Петербурзі в дворянській родині, її мати була обрусілою француженкою, а тато – Алєксандр Лохвіцкій - професором, адвокатом й редактором «Судебного вестника».

Мірра Лохвіцкая (в заміжжі – Жібер) навчалась в Московському Алєксандровському інституті, її інше ймення «російська Сафо» правильно визначало основний характер її дуже вишуканої й гармонійної поезії, весь пафос якої присвячений був коханню.

До речі, молодша сестра Мірри Лохвіцкої – письменниця Надєжда (Теффі) Лохвіцкая (в заміжжі - Бучінская) народилась 1872 року, друкувалась часописах «Сатирикон», «Русское Слово», виявила гострий погляд гумористки та співчуття до своїх персонажів дітям, старим, вдовам, батькам сімейств.

Сташий їх брат – Ніколай Александровіч Лохвіцкій (1867-1933) – генерал, видатний військовик московської служби, який, не сприйнявши большевицького перевороту, виїхав на Московщини, де приєднався до військ адмірала Алєксандра Колчака, пізніше командував Далекосхідною армією, був представником Каппелевської армії при штабі отамана Г.Семьонова, в грудні 1920 року повернувся до Європи, від 1923 року замешкав у Парижі, де був головою Товариства монархістів-леґітимістів. Батьком же Марії (Мірри), Надії (Теффі) та генерала Ніколая Лохвіцкіх був Алєксандр Владіміровіч Лохвіцкій, - визначний юрист, науковець, редактор «Судебного вестника».

Їхній прадід Конрад Андрєєвіч Лохвіцкій, - містик та археолог, його містицизм вражає своєю дивністю й своєю більшою частиною виявився в сновидіннях, пророцтвах та відвертостях. Від нього самого залишились «Записки самою истиною совестию внушаемые, - для памяти» (1798), які є справді цікавим матеріалом до історії містицизму в Московській імперії.

До речі, заганий вище Борис Грінченко ж був відомий не лише як укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Він був автором фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» — книжки для читання в школі, був також одним із організаторів й керівників «Просвіти», активним членом Братства тарасівців, співзасновником УРП (1904), перекладав твори Фрідріха Шиллера, Йогана-Вольфґанга Ґете, Генріха Ґейне, Віктора Ґюґо, впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (т.т. 1-3, 1895-99), йому належать цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898), «Изъ устъ народа. Малорусскіе рассказы, сказки и пр.» (1901), праці - «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін. Борис Дмитрович, мабуть, як ніхто інший в той час, боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови, створив кілька шкільних підручників.

Слід зауважити, що коли наш земляк, уродженець села Харківці письменник Архип Тесленко (1882-1911) після поразки у грудні 1905 року виступів місцевих селян проти московського царату був вимушений покинути рідні сторони, то перебрався до Києва й переховувався там у чужих людей.

Там він знайомиться з родиною Бориса Грінченка й тримує моральну та матеріальну підтримку. У 1906 році за допомогою того ж таки Б.Грінченка з’являються Тесленкові оповідання «У схимника», «За пашпор том», «Любов до ближнього», «Хуторяночка » та ін. Але повернувшись додому, молодий письменник потрапляє до рук московських жандармів. Етапом відправляють його в Москву до Бутирок, звідти через В’ятку, в містечко Глазов.

Під час цих поневірянь Тесленко захворів на сухоти. Вкрай виснажений, повертається він 1909 року додому, до немічного і теж хворого батька. В січні 1910 року — ще одне двотижневе ув’язнення...
Цей останній період життя Архипа Тесленка найбільш інтенсивний за творчістю. У київських часописах друкуються статті «Тюрма», «Грабіж», оповідання «Немає матусі», «Поганяй до ями», нарешті повість «Страчене життя». Останні місяці свого короткого життя А.Тесленко провів у Харківцях. Як мовиться, танув він, мов свічка. «Болить те й те потроху: бік, поперек», — скаржився він Марії Грінченко, дружині Бориса Дмитровича, й тут же додавав: «Молодим краще умерти. Нехай...» У травні 1911-го хворого одвезли в лікарню села Лука, де він і помер у ніч з 27 на 28 червня. Його поховали в рідному селі. Газета «Полтавская речь» писала: «Стає боляче й образливо, коли подумаєш, що цієї рідкісної людини, цього талановитого письменника уже немає в живих».

1912 року з Києва привезли гранітний надгробок з викарбуваними на ньому словами Бориса Грінченка: «Моє діло не вмре серед їх... ...Не сором ці стомлені руки
І це серце, зотлілеє з муки, Положити в дубовій труні». І мовби ще недавно, у пору красного літа, писав Архип Тесленко про свої улюблені Харківці: «Так тут гарно... Так таємно...».

Він безмежно любив рідне село, його околиці. «Ось вийдіть на наш вигін коли — а вигін у нас високий такий — та гляньте униз: широчезна долина, у долині гаї, сади зеленіють. А в цьому морі зеленому поринають хати, де-де криті й залізом, клуні, хліви...».

Любов до рідної землі зливалась у нього з палкою мрією про час, коли згинуть «вовки хижі, що... стережуть тебе», і настане вільне, щасливе життя, - писав Петро Ротач, у своєму дописі «Колоски з літературної ниви». Думається, що у літературу Архипа Тесленка ввів якраз Б.Грінченко, опублікувавши на сторінках газети «Громадська думка» та журналу «Нова громада» перші оповідання письменника, про якого Сергій Єфремов відзначив: «Але єсть у йому і щось правдиво своє, оригінальне, чого ні в яких зразках не знайти. Це, насамперед, своєрідний, чисто селянський стиль і та запашна народна мова, секрет якої, на жаль, утратили всі — опріч хіба одного Васильченка — сучасні наші письменники».

…15 грудня 2015 року мене згідно з рішенням Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка було візначено Дипломом лауреата Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка за вагомий внесок у розбудову Незалежної України, в утвердження державності, української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім’я України.

Премію та диплом було вручено під час проведення Форуму національно-демократичних сил України, Всеукраїнського Форуму «Українська альтернатива» та науково-практичної конференції «Патріотичне виховання нації» Головою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павлом Мовчаном. В часі проведення названих Форумів я в числі інших учасників зібрання зустрівся також з третім Президентом України Віктором Ющенком та подарував йому свою нову книжку «Біографічно-історичний народний календар-альманах «Лохвиця, Посулля, Україна…», яка щойно побачила світ у видавництві «Гадяч» Полтавської області, й була видана за підтримки уродженця міста Лохвиці професора Віктора Олександровича Кутового та його родини.

А пригадався мені насамкінець один із найяскравіших творів незабутнього Бориса Дмитровича Грінченка, правдивого українського партіота, Премією імені якого я дуже пишаюсь, вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» (1898), в якому поет висловив своє бачення ставлення української псевдоінтеліґенції до України:

«Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!
Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна»










Олександр Панченко,
- лауреат Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка 2015 року
Категория: Україна | Просмотров: 328 | Добавил: Administrator | Принтер: | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Віртуальна газета м.Лохвиця

Останні коментарі на сайті

Такого мачоса-срачоса удалили видео с СТБ cry

Интересно, а портреты он рисует ? Очень красивая картина. smile


Дуже страшна трагедія.. Рідним та близьким сили та терпіння. sad

продається недобудований будинок в м.Лохвиця т.066-427-48-64

Все ж таки, "завалив".... Притому що, майдан уже угомонився.... Напевно мало емоцій, - нехай для вас це буде боротьба... Бережіть себе Олександре...........................

Нерівний час.... Не здивуюся якщо ця людина "завалить" пам'ятник вождя пролетаріатів у м. Лохвиця. І все це за ради того - щоб зробити красиві світлини на фоні так званих його перемог. А потім впише своє красиве (на його думку) П.І.П. в сучасну історичну хроніку визвольного руху України. "Хвала" тобі шановний "борець" Українського народу ......


Кругом одни проблемы ....

Останні новини на сайті

[02.09.2017]
Лохвицький район: рятувальники ліквідували пожежу у господарчій будівлі (0)
[30.08.2017][м.Лохвиця]
Лохвиця прощалася з Героєм (0)
[26.08.2017][Лохвицький р-н.]
МЛИНІВСЬКИЙ МІСТ: техніка на місці, а грошей ще немає? (0)
[26.08.2017][Лохвицький р-н.]
Витрати на ремонт доріг діляться навпіл (0)
[26.08.2017][м.Лохвиця]
Недобудована дорога зруйнувалася після року експлуатації (0)
[23.08.2017][м.Лохвиця]
Вперше в Україні: з'явилося відео унікальної "пастки" для порушників (м. Лохвиця) (0)
[23.08.2017][м.Лохвиця]
Шановна лохвицько громадо! Дорогі лохвичани і криничани! (1)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
ОГОЛОШЕННЯ ДО ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ ТА ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
«Ґудзюрина – маленька країна» (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
Криниця вдруге святкувала День села (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
У Криниці – новий ФАП! (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
У Лохвиці стартувала підготовка до Дня міста (0)
[22.08.2017][Лохвицький р-н.]
У ЛОХВИЦІ ПОЛІЦІЯ ВИЛУЧИЛА У МІСТЯНИНА 14 ПЛЯШОК З ОПІЄМ (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
На Полтавщині перепоховають воїна (0)
[22.08.2017][Україна]
Головний тренер України з кіокушин-карате Володимир Прядка про медалі своїх підопічних-каратистів та невдоволеність суддівством (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
У 17 ВІДДІЛЕННЯХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІЗ СЕРПНЯ СТРАХУВАТИМУТЬ ПРАЦЮ ПОЛТАВЦІВ (0)
[22.08.2017][м.Лохвиця]
Оприлюднили "закадрові" фото, як на Полтавщині будували перший в Україні об'єкт, що змушує водіїв гальмувати на дорозі (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
Лохвиця: працівниця "Ощадбанку" "прикарманила" близько 70 тис. грн. (0)
[22.08.2017][Полтавщина]
ОГОЛОСИЛИ ЛАУРЕАТІВ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ПАНАСА МИРНОГО (0)
[22.05.2017][Лохвицький р-н.]
У ЛОХВИЦЬКОМУ РАЙОНІ ПІСЛЯ ЗІТКНЕННЯ АВТОМОБЛІВ CHEVROLET ТА ВАЗ ПОСТРАЖДАЛО ТРОЄ ЛЮДЕЙ (0)

Дошка безкоштовних оголошень

[05.11.2014][Работа]
Домашнее поражение «Зенита» от «Байера» (0)
[18.10.2014][Работа]
New Female Health Center in Detroit. (0)
[17.10.2014][Работа]
Defying Expectations in Miamш. (0)
[06.10.2014][Услуги]
Пасажирські перевезення (0)
[19.06.2014][Знакомства]
Ваша половинка чекає на Вас (0)
[30.12.2013][Продам]
игры для девочек бесплатно ходить. онлайн бесплатные игры призрачный гонщик (0)
[21.04.2013][Авто]
Продам ВАЗ 2108 (0)
[21.04.2013][Квартиры]
Продам квартиру (0)
[21.03.2013][Работа]
Стабільний додатковий дохід у мережі інтернет (0)
[03.12.2012][Продам]
Motorola Atrix2 (0)
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар новин
«  Грудень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
м.Лохвиця © 2017